Опубликовано kraizer в Чт, 10/09/2015 - 12:40
Є у вереснi веселкова пора,
наче на останок привiтання,
наче боючися гарбуза,
тiльки як вже майже замiжня,
дощ посмiв освiдчитись
востаннє…
Хмари рiзнобарвнi та блакить,
дивне сайво
гучнокольорове -
то весiльних прихисток вбрання:
подарунок зливчих посiпак -
молодятам замiсть посiвання,
гоноровий;
хто ж вона така, що саме їй -
шану цю, i болiсну i щиру:
сватають, заки свята минуть,
славнi, зойче,
у цимбали ллють,
а тодi у сурмища гудуть,
розiстлавши, гречно, по шматах
випрану в сльозах,
снiгiв хустину…
Знаються на цьому всi свiти,
тi, що розумiють солов'їну;
бесперечно знаєш це i ти,
чарiвну вподобавши вкраїну…
.
.
»